Профспілковий рух в освітянському середовищі на Київщині набув поширення після лютневої революції 1917 року.

Перші кроки й наміри освітянських профспілок Київщини були позначені прагненням утвердження української мови й культури, політичної підтримки першого уряду України - Центральної Ради. У 1918 році на Київщині існувало і діяло 16 учительських спілок.

9-12 січня 1924 року відбувся ІІІ з’їзд профспілки працівників освіти Київської губернії. З’їзд звернув увагу губернського відділу народної освіти на порушення тарифно-кваліфікаційних співвідношень в оплаті праці освітян та недостатній рівень культурно-масової роботи профспілки.

У березні 1930 року з метою систематичного підвищення кваліфікації учительства у Києві було організовано вечірній освітянський університет.

Друга світова війна перервала діяльність освітянської профспілки. 8 лютого 1944 року відбулося перше засідання оргбюро ЦК Профспілки працівників вищої школи і наукових установ Київської області.

У листопаді 1944 року проведено обласну конференцію.

Минав час – зростали лави Київської обласної організації профспілки початкових і середніх шкіл. Вже у березні 1952 року її обком об’єднував 62 райкоми, 4 міськкоми, 12 організацій педагогічних навчальних закладів, 8 місцевкомів органів народної освіти.

В 1952 році в Тетіївському районі був створений райком профспілки працівників освіти. Головою був обраний – Слободяник Олександр Калістратович.