Із інтерв"ю міністра освіти і науки України Квіта С.М. «Главкому»
Як відповідно до адміністративно-територіальної реформи буде змінюватись кількість шкіл? В умовах укрупнення територіальних громад залишиться одна школа на кілька сіл? Але як кажуть: немає школи – немає села…
Принцип такий. Початкова школа має бути тільки там, де дитина живе.
Далі, не може бути школи, неспроможної давати нормальну освіту. Там, де вчителів більше, ніж учнів, або вчителів стільки, скільки ж учнів. Або навпаки, коли вчитель фізкультури, англійської мови та математики – та сама особа. Така освіта не може бути якісною. Якість – це головний критерій.
В такому випадку в районі потрібно створювати якісну школу, або кілька шкіл, а діти з інших сіл повинні доїжджати в ці школи. Тому треба говорити про якісні дороги і про належний транспорт. Це комплексна проблема.
Але ця проблема буде вирішуватися в довгостроковій перспективі.
Чому? Перша державна програма, яка буде відновлена (ми всі програми в минулому році закрили у зв’язку із війною), - це «Шкільний автобус».
Не можна, звісно, просто закривати школи. Мають бути зміни в цілій інфраструктурі. Те саме стосується закладів культури, лікарень. Лікарня має бути якісна, з належним обладнанням. І туди треба довозити людей. Знову ж таки, потрібен транспорт, дороги…
Можна говорити про те, що скорочення шкіл не буде, поки не буде змін в інфраструктурі?
Питання складне. У нас децентралізація. Багато податків лишається тепер на місцях. В середньому місцеві бюджети збільшилися на 35%. Це великі гроші, їх суттєво більше, ніж раніше. Проблема в іншому. Тарифи збільшилися, більші ціни, інфляція. Але надходження до місцевих бюджетів значно зросли.
Я думав, що буде паніка, коли ми в цьому році почали фінансувати школи через субвенцію. Однак паніки немає. Тут є дві причини. Або місцева влада має план, як і що вони будуть оптимізовувати. Або у них достатньо грошей, щоб не звертати на це уваги, і вони продовжують фінансувати ті школи, які немає сенсу втримувати. Нам треба зібрати більше інформації. Міністерство і уряд будуть допомагати через загальнодержавні програми. Але ключовий момент в тому, що дітям потрібна якісна освіта. Тому якісь школи треба буде закрити.
Це значить, що певна кількість вчителів залишаться без роботи.
Є інша проблема: кількість учнів зменшилась за останні роки, кількість вчителів залишилася та сама. Економічно так не може тривати довго. Тому треба дбати про іншу роботу для вчителів, про перекваліфікацію.
Хто мусить і, головне, хто буде про це дбати?
Дбати має держава. В чомусь – Міністерство освіти і науки, в чомусь - Міністерство соціальної політики.
Є ще одне питання, яке доволі гостро постало перед вчителями та викладачами – чоловіками. Мобілізація. Відомий приклад, коли в Буковинському медичному університеті повістку отримали більш ніж 150 викладачів. Аналогічна ситуація склалася з Івано-Франківським медуніверситетом. Виходить, що люди, які отримали військову освіту, сидять в штабах, а на реальну війну посилають вчителів, яких просто легко «спіймати» на робочому місці, вручити повістку та виконати план з мобілізації.
|
